Наші гуртківці разом зі своїм керівником Діаною Галишич уже закликали святого Миколая. Листи надіслали раніше, тож тепер залишилося лише гостинно зустріти загадкового охоронця вогнища святкового настрою.
Ось-ось звечоріє, а дітвора вже в очікуванні свята і подарунків, тому поводиться гідно і не вередує, намагаючись довести свою чемність Миколаю.
Та що там дітвора - усі дорослі в очікуванні дива. Вірмо, тоді наші забаганки, прохання, молитви обов'язково реалізуються... і не лише в сьогоднішню ніч
Свято Андрія Первозванного вважають найбільшим передноворічним святом, у ніч на яке справляють Андріївські вечорниці, що крізь віки дійшли до нас як одна з найцікавіших українських традицій.
Для нашого ліцею це свято вже стало традиційним, тому щороку діти відтворюють обряди проведення українських вечорниць, сповнені веселощів та жартівливого «ворожіння». Цьогорічні, як ми називаємо, "Андріївські вечорниці 2022" особливі, адже вийшли за формат ліцею і відбулися в приміщенні Палацу культури через усім нам відомі причини. Свято підготували одинадцятикласники та їхні класні керівники Лілія Журавська (11-А) і Людмила Луців (11-Б), запросивши своїх наступників – десятикласників (кл. керівник Уляна Паславська), а також учителів і батьків.
Чим дивували гостей? Справжнім українським дійством на сучасний лад. Хлопці та дівчата жартували, співали, ворожили, юнаки кусали калиту. Присутні мали можливість з погляду сучасності поглянути на минуле, щоб відчути красу давніх звичаїв й обрядів, стати учасниками одного з чудових свят української молоді.
Андріївські вечорниці супроводжувалися веселими співами, тривалими дівочими посиденьками, знайомствами і заграваннями з парубками. Вечір напередодні свята вважався чарівним, а ніч – доленосною, тому в цей час кожен хотів дізнатися, яка доля його чекає цього року. Звичайно, і наші дівчата «ворожили» на своїх «суджених». Ці «ворожіння» добрі: вони не мають на меті нічого лихого: жодних замовлянь, наговорів, чар – вони чисті, адже молодь просить кращої долі і прагне дізнатися, що її чекає в майбутньому. І що ж «наворожили»? Звичайно, нашу найшвидшу перемогу та мир в Україні.
Щиро дякуємо педагогу-організатору Ірині Цахнів, вчителям Василю Романіву та Василю Рогіву, а також усім вчителям за допомогу та підтримку. Окрема вдячність Віталії Івасишин, батькам та працівникам Палацу культури.
І пам’ятаймо, що без титанічної праці наших захисників і захисниць (не тільки у цей вечір), ми не мали б можливості продовжити дух українських традицій. Дякуємо вам, віримо у вас.
Нехай буде наша Україна українською і мирною, вільною і багатою пишною панною. Миру всім, тепла, любові, хай здійсняться мрії, хай гинуть не традиції, а вороги! Слава Україні!
Важко знайти куточок на Землі чи людину, яка б не була надзвиЧАЙною, тобто не любила чай. Мабуть, тому й відзначають Міжнародний день чаю, адже люди п'ють чай кожен день: уранці - щоб підбадьоритись, увечері- щоб зігрітися.
А ось ліцеїсти Богородчанського ліцею №2 провели справжні "чайні церемонії" зі своїми улюбленими вчителями і в рамках акції "Лотереї купувати - ЗСУ допомагати", і не в рамках акції. Головне - зігрітися та створити радісну, дружню атмосферу. Діти жваво спілкувались, ділилися спогадами, планами на майбутнє, цікавими роздумами.
Час, проведений в колі друзів, учителів - час дитинства, неповторний час, тому збагачуймо його позитивними емоціями та радісними посмішками.
Щорічно в Україні з 25 листопада по 10 грудня триває Всеукраїнська акція “16 днів проти насильства”. Будь-які прояви насильства, незалежно від статі людини, її віку, національності, релігійних вподобань, є порушенням прав людини.
Психологічна служба Богородчанського ліцею №2 провела низку заходів у рамках цієї актуальної акції. Практичний психолог Наталія Стефуняк та соціальний педагог Лілія Журавська на заняттях проводили інтерактивні вправи та ігри, які дають можливість побачити роботу дітей у команді, навчають працювати та спілкуватися в колективі. Цікаво було дітям працювати і на «Дошці добрих оголошень», де кожен зміг обрати «оголошення-мотивацію» не тільки для себе, а й для своєї вчительки. Потішно, що у більшості класів молодші ліцеїсти обрали для своєї вчительки ЛЮБОВ, ОТРИМУВАТИ ПОЗИТИВ, ПІДТРИМКУ.
Заходи, які були організовані та проведені працівниками психологічної служби для ліцеїстів 1- 4 класів спільно з класними керівниками:
- «Дошка добрих оголошень»: «Якщо сьогодні тобі ще ніхто не казав, то ти…», «Візьміть те, що вам потрібно….», «Вір! Тобі усе вдасться!», «Візьми собі усмішку», «Сумно? Візьми із собою котика!»;
- Цикл занять « Простір толерантності: дозволь собі бути іншим!»;
- Інформаційна хвилинка «Синя стрічка» (міжнародний символ захисту дітей від насильства у всіх його проявах), (4 кл.)
- Відеоперегляд з рефлексією «Подарунок», «Пташки», «Чорний кіт», «Їжачок»;
Для 5-11 класів проведено заходи в онлайн форматі - заняття та просвіта через вайбер групи:
- Інформаційна хвилинка «Біла стрічка» (символ проти всіх форм насильства над жінками) ;
- Презентація онлайн «Корисна дієта на тиждень «Для тих, хто хоче стати толерантним» ( поширення через соцмережі та учнівські групи);
- Інтерактивне заняття «Толерантність у сучасному світі»; інформаційна хвилинка «Червону стрічку носять небайдужі» (символ боротьби зі СНІДом);
- Інформаційна хвилинка «Жовта стрічка солідарності» (жовта стрічка символізує солідарність з людьми, які потерпають через порушення їхніх прав і свобод) (6-7 кл.) ;
- «Булінг. Кібербулінг» (8-9 кл.) ;
- Онлайн заняття «Особиста цінність та безпека», анкетування на Всеосвіті, арт-терапевтична техніка «Я - корабель» (5 кл.);
- Відеоперегляд з обговоренням «Що таке торгівля людьми?», «Цирк метеликів» (Нік Вуйчич); «Доторкнись і побач» та ін.
Говорити на такі теми зі здобувачами освіти дуже важливо та на часі, оскільки формується їхній світогляд.
Чи задумувалися ми, хто щодня проходить повз нас? Інколи, ідучи на роботу, щоразу зустрічаємо знайомі нам обличчя, до яких хочеться привітатися, навіть якщо їх особисто не знаємо! Чи відчуваємо ми їхній внутрішній стан? Чи знаємо, що повз пройшла жінка, чоловік якої зараз наш захисник? Чи знаємо, що ми розминулися з чоловіком чи двома жінками, які щодня плетуть сітки - свого роду невидимий захисний купол для техніки та бійців, котрі є чиїмись синами, батьками, чоловіками. Можливо, родичами когось із нас або тих, хто знайшов прихисток у ліцеї. А чи, може, нам відомо, що повз пройшла дитина, чий тато зараз янгол-охоронець? Чи задумуємося ми, куди прямує ця жінка, сповнена надії та сил із торбою в руках?
Чи, може, легше нам не зважати на інших, а закритися у "своєму світі", решта - не цікавить? Чи ще гірше - осудити, покрутити пальцем біля скроні чи обізвати...
Насправді в кожного різні долі. І заслуговують на повагу ті, які не нарікають на неї, а сприймають долю саме такою, намагаються виправити згаяне. Та чи вдасться? Пробують...
То ж куди прямувала ця жінка з торбою в руках, а потім поверталася щасливою? За, здавалося б, непотребом, списаним у багатіїв, мотлохом? Можливо, так хтось і подумає... Але аж ніяк не подумаємо, що це майбутня пряжа... Хто б міг подумати? А це так: завдяки працьовитим рукам учорашні светри, блузки сьогодні народилися заново, отримали нове життя, реінкарнувалися в... шкарпетки. Ті, що будуть зігрівати на сході чоловіка-бійця, жінка якого проходить повз нас щоранку. Ті, що зігріватимуть захисника, котрий зараз у шпиталі. Ті, які зігріватимуть ніжки дитини, що втратила дім через розрив ракети в місті N....
А ящик щоразу повніший і повніший... Кольорова пара за парою зігрівають не тільки ноги, а й серце. Бо, здавалося б, дрібниця, але скільки теплА.
Знову жінка з торбою...
- Куди Ви? - питаю...
- А пошта о котрій зачиняється?
Усі ми різні, бо така воля Божа! Якою міркою міряємо, такою і нам відміряють.
Дякуємо тимчасово переміщеним жінкам ліцею за тепло та бажання вберегти, зробити невидимими для ворога наших воїнів, кожного сина, брата, чоловіка...
Споконвіку українки носили хустку, яка вважалася оберегом, символізувала любов і свободу, вірність традиціям і патріотизм. Нині хустка не втратила своєї актуальності. Свідченням цього є яскраві світлини дівчаток та вчителів нашого ліцею з традиційними українськими хустками з нагоди Всесвітнього дня української хустки. Адже не можна уявити без цього оберегу різдвяні вечори чи коляду.
Хай ніколи не зникає мода на українську хустку - наш оберіг!
Чарівні випускниці зі своїми класними керівниками беруть участь у яскравому флешмобі до Всесвітнього дня української хустки
