Виховання – мистецтво

ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ ЯНУША КОРЧАКА ДЛЯ БАТЬКІВ

Януш Корчак (пол. Janusz Korczak; справжнє ім'я польськ. Henryk Goldszmit; 1878-1942) - видатний польський педагог, письменник, лікар і громадський діяч.

Педагогічна діяльність Корчака заснована на формуванні в дитячому колективі та в окремих вихованців навичок самопізнання, самоконтролю, самоврядування.

10 принципів виховання дітей, рекомендованих Янушем Корчаком:

Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти або такою, як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.

Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя, як вона може віддячити тобі? Вона дасть життя іншій, та - третій, і це незворотний закон подяки.

Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й зійде.

Не стався до її проблем звисока. Життя дане кожному під силу, і, будь упевнений ,- дитині життя важке не менше, аніж тобі, а може бути, і більше, оскільки у неї немає досвіду.

Не принижуй!

Не забувай, що найважливіші зустрічі людини - це її зустрічі з дітьми. Звертай більше уваги на них - ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.

Не муч себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини, просто пам'ятай: для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все можливе.

Дитина - це не тиран, який заволодіває всій твоїм життям, не тільки плід від плоті і крові. Це та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі на зберігання і розвиток в ній творчого вогню. Це розкріпачена любов матері і батька, у яких буде рости не «наша», «своя» дитина, але душа, дана на зберігання.

Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій дитині те, що не хотів би, щоб робили твоїй.

Люби свою дитину будь-якою - неталановитою, невдахою, дорослою. Спілкуючись з нею - радій, бо дитина - це свято, яке поки що з тобою.

Чому підліток стає "важким"?

Кожна без винятку сім'я, виховуючи своє улюблене чадо, в глибині душі впевнена, що воно до самих сивин залишиться добрим, слухняним і «маленьким зайчиком», не здатним викликати конфліктну ситуацію. У школі аналогічна ситуація. Молодші школярі ще бояться дисциплінарних стягнень, їх бажання затвердити своє особистісне «Я» поки недостатньо сформоване і проявляється, хіба що, у колі малолітніх однолітків.

Шановні батьки, пам'ятайте!

У дітей, які не знають, що їм робити у час дозвілля, псуються і голова, і серце, і моральність. Допоможіть своїй дитині вибрати корисне заняття.

Турбуйтеся про те, щоб дитяче серце не стало грубим, злим, холодним, байдужим і жорстоким в результаті «виховання».

Батьки, пам’ятайте! Фізичне покарання — це показник не тільки вашої слабкості, розгубленості, безсилля, а й педагогічного безкультур’я. Ремінь та тумак вбивають у дитячому серці витонченість і чутливість, розбещують людину. Одурманюють її отрутою брехні.

Не ставте вашу дитину в становище, коли вона змушена оборонятися брехнею.

Говоріть з дитиною так, щоб не залишилося ніякого сумніву в тому, що ви керуєтеся турботою й тривогою за неї, а не бажанням відмахнутися, образити.

Будьте, навіть у дрібницях, до кінця правдивими і чесними зі своїми дітьми. Незначну домішку брехливості, штучності дуже добре помічають діти.

Не забувайте поділитися зі своїми дітьми досягненнями й невдачами, тоді вони відкриватимуть вам свої таємниці чекатимуть вашої поради, підтримки.

Батьки, пам’ятайте! Вашу дитину виховує кожна хвилина життя, кожний куточок землі, кожен ваш крок, слово, справа, з якими її особистість стикається ніби випадково, мимоволі.

Враховуйте основні методи виховання й переконання, справи, стимулювання.

Виховання – мистецтво

Кожен батько хоче виростити зі своєї дитини вихованої людини, незалежну, неабияку, цілеспрямовану особистість. Процес цей досить складний і безперервний. Треба розуміти, що дитині для розвитку потрібно засвоїти великий обсяг інформації, у цьому дитині необхідно допомагати. І допомога повинна починатися вже з самого народження. Мистецтво виховання — це процес, необхідний для майбутнього благополуччя дитини, її батьків і суспільства в цілому.