Як часто ми робимо поспішні висновки, як не вміємо розгледіти за зовнішністю та фізичними вадами душевну красу, людську доброту, проникливий розум та доброзичливий характер людини. Як часто хтось дозволяє собі кепкувати та насміхатися з людей з особливими потребами… Це зовсім не рядки зі шкільного твору-роздуму, а проблеми, над якими міркували старшокласники під час перегляду фільму «Диво». 

У рамках проекту "Об”єднуючи людей заради миру" працівники«Карітасу» (м.Івано-Франківськ) запросили школярів, учнів 9-10 класів, переглянути в кінотеатрі «Люм’єр» названу стрічку та обговорити ставлення суспільства до дітей з особливими потребами .В ході дискусії підлітки висловлювали свої думки, аналізували емоції, прагнули збагнути непрості реалії часто нелюдяного суспільства, намагалися усвідомити суть дива. Герой фільму, хлопчик, який переніс 27 операцій , щоб чути і бачити, а зараз зі спотвореним операціями обличчям, творить диво людяності та добра, спонукаючи оточуючих побачити у ньому , перш за все, цікаву та сильну особистість, Та диво не тільки у цьому: саме дієва підтримка справжніх друзів та близьких повертає віру у себе.