Вчора був перший осінній день. Пам’ятаєте, як у Ліни Костенко:
Осінній день, осінній день, осінній!
О синій день, о синій день, о синій!
Осанна осені, о сум! Осанна.
Невже це осінь, осінь, о! – та сама.
Останні айстри горілиць зайшлися болем.
Ген, килим, витканий із птиць, летить над полем.
Багдадський злодій літо вкрав, багдадський злодій.
І плаче коник серед трав – нема мелодій.
А й справді, перший осінній день видався похмурим і дощовим, прохолодним і непривітним…
І як би кмітливі дітлахи не маніпулювали з календарем, домальовуючи в ньому 32 та 33 серпня, осінь вступила в свої права. Стихли літні коники і цвіркуни, бо осінь починається з іншої мелодії – срібного переливу Першого Дзвоника.
Веселими зграйками поспішали до школи діти, наймолодших вели за руку батьки. Хтось поспішав на уроки, а несміливі першачки разом з 11-класниками зібралися в шкільній їдальні, яка на якийсь час перетворилася на святкову залу.
Всього тут було : веселі Канікули на самокаті і з м'ячами та скакалками перегорнули останній літній листок календаря і попрощалися із школярами аж до наступного літечка, розгублених першачат слухняною ниточкою завели до школи їхні перші вчительки, шкільні літописці пригадали, як зростала школа, а в ній юні громадяни, які кожен в свій час стають корисними своїй Україні. 11-класники трохи сумували, бо наступний вересень вже не покличе їх до школи. Але благословення о. Івана додало впевненості, що все буде добре, бо коли за тобою закриваються одні двері, то десь обов»язково відкриваються інші.
Ми всі бажаємо цим майже дорослим дітям, щоб останній рік у стінах рідного ліцею видався не лише напруженим і насиченим працею, але й по-родинному зичливим і теплим.
Перший дзвоник дуже оптимістично й весело звучав у руках першокласниць Аннички та Мартусі, а допомагав їм досвідчений 11-класник, відмінник навчання, гордість ліцею та просто чудовий хлопець Богдан Гоголь.
Не обійшлося без сюрпризів і подарунків, але родзинкою свята стало знайомство із новим директором.
Мабуть-таки, закони мови мають вплив на наші реалії. Поки наше гніздечко називалося школою, то й кермувала нею довгих 27 років жінка, Битківська Уляна Маріанівна, коли ж згідно реформи заклад перейменовано в ліцей, то поведе його тверда чоловіча рука нового директора, Яслика Володимира Івановича.
Ну що ж? Попутного вітру нашому кораблику, мудрості, витримки та здоров»я педагогам, цікавих уроків та нових відкриттів нашим вихованцям!
Минають теплі родинні миті, але на згадку завжди залишаються фотографії…
Детальніше...
