23 серпня - ДЕНЬ ДЕРЖАВНОГО ПРАПОРА УКРАЇНИ.

Як створити недискримінаційне середовище ушколі: покрокова інструкція

Забезпечення рівного доступу до освіти і неупередженого ставлення до всіх дітей — такі ж важливі завдання директора школи, як і забезпечення якості освітньої діяльності школи.

Принцип інклюзивності та справедливості в освіті передбачає, що всі діти повинні мати доступ до освітніх можливостей, що сприятиме досягненню ними кращих результатів у навчанні незалежно від статі, національності або достатку, освіти чи професії їхніх батьків.

Що таке дискримінація та як її виявити?

Дискримінація — це ситуація, коли дитина чи група дітей за певними ознаками (інвалідність, місце проживання, добробут родини, стать, віра тощо) обмежується у користуванні правами, послугами, свободами без обґрунтованих правомірних причин. Прикладом прямої дискримінації може бути різниця у ставленні до різних груп дітей протягом навчання: від кого очікують і стимулюють до більших успіхів, скажімо, в математиці, кого вважають менш здібними, кого готові більше заохочувати, підтримувати тощо.

Якщо пряма дискримінація більшості людей зазвичай очевидна, оскільки полягає у менш прихильному ставленні, то з непрямою дискримінацією складніше. Непряма дискримінація проявляється через формально нейтральні правила, норми, критерії чи практику, коли певна людина або група людей опиняється у невигідному становищі порівняно з іншими, або отримує гірші умови. Прикладом непрямої дискримінації може бути ситуація, коли до школи потрібно прийти у певному одязі, а у окремої групи дітей через фінансовий стан родини немає такої можливості.

Поруч із дискримінацією завжди “ходять” упередження — хибні або негативні думки про людину, що складаються наперед, а висновки про її здібності чи нахили робляться лише за певною ознакою. Наприклад, коли про людей ромської національності наперед думають як про нечесних або про дітей певної статі — як про схильних до певних наук, гуманітарних чи природничих.

Детальніше...

Протокол роботи експертної групи

Запорукою вдосконалення сучасної української освіти єнова процедура вивчення діяльності шкіл –інституційний аудит.

Станом на сьогодні для проведення інституційних аудитів управління Державної служби якості освіти в Івано-Франківській області вже підготувалопонад 130 експертів, які пройшли відповідне навчання. 25 експертів уже отримали практичний досвід, беручи участь у 7 інституційних аудитах, проведених в Івано-Франківській області.

Освітніми експертами стали керівники закладів освіти та їхні заступники, працівники Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти та вчителі-практики. Для підвищення якості освіти й рівня довіри суспільства до неї, експерти аналізували й оцінювали освітні та управлінські процеси в закладах освіти.

У протоколі роботи експертної групи під час інституційного аудиту міститься інформація про те, як саме відбувається інституційний аудит у школі, як вивчаються освітнє середовище, робота педагогів, система оцінювання та управлінські процеси. Крім того, враховуючи обставини пандемії та перехід освітніх закладів на дистанційне навчання, Державна служба якості освіти Українивдосконалила процедуру проведення інституційного аудиту. Тому експерти зможуть вивчати діяльність закладу освіти з використанням онлайн-технологій.

Залишилися питання, які стосуються процедури проведення інституційного аудиту? Знайти відповідіна них можна під час перегляду відеоролика, який є частиною інформаційної кампанії Державної служби якості освіти про систему забезпечення якості освіти в українських школах.

Примірний перелік питань